Електроіскрове леґування металевих поверхонь графітом
В. Б. Тарельник$^1$, О. П. Гапонова$^2$, Є. В. Коноплянченко$^1$
$^1$Сумський національний аграрний університет, вул. Герасима Кондратьєва, 160, 40021 Суми, Україна
$^2$Сумський державний університет, вул. Римського-Корсакова, 2, 40007 Суми, Україна
Отримано 27.09.2021; остаточна версія — 19.01.2022 Завантажити PDF
Анотація
Оглянуто та проаналізовано актуальні на сьогоднішній день наукові дослідження в області поверхневого оброблення металевих поверхонь концентрованими потоками енергії (КПЕ) — електроіскрового леґування (ЕІЛ), яке уможливлює одержання поверхневих структур з унікальними фізико-механічними та трибологічними властивостями на нанорівні. Досліджено вплив параметрів ЕІЛ графітовою електродою (електроіскрова цементація — ЕЦ) на якість цементованого шару. Мікроструктурна аналіза показала, що в структурі можна виділити три характерні зони: цементовий («білий») шар, перехідну зону з дрібнодисперсним зерном і зону основного металу. Встановлено, що із ЕЦ зі збільшенням енергії розряду та часу леґування збільшується не лише товщина зміцненого шару, а й шерсткість поверхні. Задля досягнення необхідних параметрів розмірів і шерсткости робочої поверхні деталі після ЕЦ необхідне застосування методу безабразивного ультразвукового фінішного оброблення (БУФО). Крім цього, в результаті застосування БУФО понижується шерсткість поверхні, залишкові напруги змінюються з розтягувальних на стискальні, збільшується втомна міцність деталі. Також для пониження шерсткости оброблюваної поверхні запропоновано технологію ЕЦ застосовувати поетапно, понижуючи на кожному наступному етапі енергію іскрового розряду. З метою підвищення параметрів якости поверхневого шару, одержаного ЕЦ, запропоновано використовувати порошок графіту, який наноситься на оброблювану поверхню перед леґуванням. При цьому до 100% збільшується суцільність леґованого шару, до 80 мкм підвищується глибина дифузійної зони вуглецю, до 9932 МПа і до 230 мкм зростають мікротвердість «білого» шару та його товщина відповідно. Локальна мікрорентґеноспектральна аналіза одержаних покриттів показала, що при ЕЦ традиційним способом з енергією розряду у 0,9, 2,6 і 4,6 Дж забезпечується формування поверхневого шару з підвищеним вмістом Карбону глибиною 70, 100 і 120 мкм відповідно, а з використанням порошку графіту — 80, 120 і 170 мкм. Вміст Карбону у 0,72–0,86% по мірі заглиблення понижується до вмісту в основному металі — 0,17–0,24%. В приповерхневому шарі, сформованому за новою технологією, пори заповнені вільним графітом, який може бути використаний в якості твердого змащення для поліпшення експлуатаційних характеристик деталей пар тертя.
Ключові слова: електроіскрове леґування, графіт, цементація, мікроструктура, якість, зносостійкість.
Citation: V. B. Tarelnyk, O. P. Gaponova, and Ye. V. Konoplianchenko, Electric-Spark Alloying of Metal Surfaces with Graphite, Progress in Physics of Metals, 23, No. 1: 27–58 (2022); https://doi.org/10.15407/ufm.23.01.027