Методою радіоактивних ізотопів досліджено дифузійні характеристики Карбону у метастабільному залізоманґановому стопі Г18С2, наклепаному циклічними мартенситними перетвореннями $\gamma$–$\epsilon$–$\gamma$ (ГЦК–ГЩП–ГЦК). Показано, що інтенсифікація процесу транспорту Карбону у стопі, фазонаклепаному $\gamma$–$\epsilon$–$\gamma$–перетвореннями, визначалася двома незалежними механізмами: атермічним, який реалізовувався за рахунок ґенерації поля напружень у процесі мартенситних перетворень, і термоактивованим, який реалізовувався в процесі наступного дифузійного відпалення за рахунок дії малокутових субмеж та одновимірних і двовимірних дефектів кристалічної будови ГЦК-аустеніту і ГЩП-$\epsilon$-мартенситу, що формувалися в результаті цих перетворень. Після багаторазових циклів $\gamma$–$\epsilon$–$\gamma$-перетворень коефіцієнт дифузії Карбону за низьких температур (100–350°C) підвищувався на понад три порядки. При цьому коефіцієнт за температури у 325°C відповідав коефіцієнту стаціонарної дифузії при 900°C. Максимальний приріст коефіцієнта дифузії Карбону спостерігали при збільшенні кількости термоциклів до ста, коли фіксували основний приріст густини дефектів будови. Додатковим чинником зміни дифузійних характеристик Карбону у фазонаклепаному стопі є зміна фазового складу як у результаті $\gamma$–$\epsilon$–$\gamma$-циклування, так і в процесі наступного дифузійного відпалення.