Методами просвітлювальної електронної дифракційної мікроскопії виконано кількісну аналізу еволюції дефектної та карбідної підсистем середньовуглецевої криці з бейнітною структурою при деформації стисненням до 36%. Виконано кількісну аналізу перерозподілу Карбону і встановлено залежності концентрації атомів Карбону, розташованих у кристалічній ґратниці $\alpha$- і $\gamma$-заліза, на дефектах структури, у цементитних частинках, що лежать в об’ємі платівок бейніту та на внутрішньофазових межах, від ступеня деформації. Визначено залежності поздовжніх і поперечних розмірів частинок цементиту в об’ємі кристалів бейніту, об’ємних часток частинок цементиту і залишкового аустеніту, скалярної густини дислокацій, об’єму матеріялу з мікродвійниками, розмірів фраґментів, кількости концентраторів напруг і ширини контурів екстинкції від ступеня деформації. Показано, що з ростом ступеня деформації скалярна густина дислокацій, об’єм матеріялу з деформаційними двійниками, кількість концентраторів напруг, амплітуда кривини–скручування кристалічної ґратниці, ступінь дезорієнтації фраґментів збільшуються, а середні поздовжні розміри фраґментів — зменшуються. Виконано оцінку далекосяжних полів напружень. Обговорено можливі причини стадійности зміни параметрів карбідної фази і дислокаційної субструктури з деформацією. Проведено оцінювання механізму зміцнення межами платівок і фраґментів, скалярною густиною дислокацій, далекосяжними полями напружень, частинками цементиту, атомами втілення. Показано, що найбільший внесок у величину деформаційного зміцнення досліджуваної криці дає субструктурне зміцнення (зміцнення, зумовлене далекосяжними внутрішніми полями напруг і фраґментацією структури) та твердорозчинне зміцнення, зумовлене втіленням атомів Карбону в кристалічну ґратницю фериту. Висловлено припущення, що причиною знеміцнення криці з бейнітною структурою за великих (більших за 15%) ступенів деформації є активація процесу деформаційного мікродвійникування.