Аналіза значної кількости праць, яких присвячено переривчастому перетворенню аустеніту, уможливлює визначити основні характеристики такого перетворення. Пластинчаста структура, що формується при переривчастому перетворенні аустеніту (перліт) є термодинамічно нестійкою, тому що має дуже значну протяжність міжфазних меж. Перліт утворюється у вигляді окремих колоній, тобто ділянок, в яких платівки $\alpha$-заліза та цементиту приблизно паралельні та в яких міжплатівкова відстань $(S_0)$ залежить від швидкости охолодження. Зенер запропонував співвідношення для міжплатівкової відстані, як функції величини переохолодження криці у вигляді $S_0 \varpropto \Delta T^{-1} $. Експериментальні результати демонструють, одначе, що виміряні значення міжплатівкової відстані перліту є значно більшими за тих, що пропонує Зенерів модель. Авторами знайдено температурну залежність для міжплатівкової відстані перліту, як функції величини переохолодження стопу, у вигляді $S_0 \varpropto (D/\Delta T)^{1/2}$, що відповідає експериментальним даним. Важливою кінетичною характеристикою перетворення аустеніту є швидкість росту перліту $v$. Величину швидкости росту було одержано Мейлом у вигляді $v = KS_0^{-1}$. У наступних роботах вченими віднайдено різні розв’язки рівняння дифузії Карбону в аустеніті, які уможливили встановити значення коефіцієнту $K$ та врахувати вплив додаткових факторів — структурних напружень (Б.Я. Любов), кількости неметалевих включень (В.Є. Ольшанецький), що підвищує точність розрахунків. Розроблений авторами дифузійний модель переривчастого перетворення аустеніту уможливив пояснити утворення перліту та бейніту в залізовуглецевих стопах в одному й тому ж інтервалі температур. Теоретично знайдено залежність швидкости росту $\alpha$-фази від величини переохолодження криці у вигляді $v \varpropto \Delta T \exp({-Q/(2RT)})$.