Оглянуто кристалічні структури стопів Fe–Ni за екстремальних умов (зокрема, типу стану всередині ядра Землі) — високих тиску $p$ і температури $T$. Проаналізовано роль магнетних ефектів у атомовім впорядкуванні, взаємочин атомового й магнетного порядків та вплив тиску на магнетні властивості стопів Fe–Ni: точку Кюрі $T_{C}$, фазовий перехід феромагнетик–антиферомагнетик, інварний ефект. Із застосуванням наближення самоузгодженого поля розглянуто статистично-термодинамічний модель ГЦК-стопів заміщення з обома магнетними компонентами (в рамках якого визначено енергетичні параметри їх обмінних взаємодій та енергії «змішання») і моделі кінетики релаксації близького й далекого порядків пермалою (за нульового $p$). Зовнішній тиск в статистично-термодинамічнім і кінетичнім моделях впорядкування за типом $L1_{2}$ або $D0_{19}$ враховано для двох випадків: коли залежність об’єму стопу $V$ від параметра далекого порядку $\eta$ й складу є слабкою чи то суттєвою, тобто коли нею можна або ж не можна знехтувати відповідно. Якщо $V$ слабко залежить від $\eta$ і складу, то $p$ не впливає на стрибок $\Delta\eta|_{T_{K}}$; тиск лише зсуває точку фазового перетворення лад–безлад $T_{K}$ в бік високих або низьких значень $T$, залежно від знаків параметрів, яких визначено у моделю. Залежності $T_{K}(p)$, $\eta(p)$ можуть бути немонотонними, тобто є можливою поява двох різних точок фазових перетворень лад–безлад. Якщо ж $V$ суттєво залежить від $\eta$ і складу, то $\Delta\eta|_{T_{K}}$ не є сталим: зростає або спадає з підвищенням $p$. Залежність $T_{K}(p)$ є майже лінійною чи то нелінійною за низьких або високих значень $p$ відповідно. Тиск може сприяти атомовому впорядкуванню або ж «пригнічувати» його, змінювати рід фазового перетворення й симетрію кристалічної ґратниці стопу, що пов’язано з перетворенням її з тетрагональної у ромбоедричну структуру. Обговорено дані експериментів щодо характеристик (мікро)неоднорідної будови інвару Fe–Ni та означено можливі теоретичні підходи для пояснення їх суперечности.