Наведено результати дослідження ефекту автоблокування, що представляє собою перетворення ковзних дислокацій у заблоковані за нульового зовнішнього напруження. Ефект було передбачено теоретично на основі простого моделю, що розглядає наддислокації як скупчення, в якому одна з дислокацій сприяє блокуванню іншої, а в результаті виявляються заблокованими обидві. Докази наявности ефекту, що полягають у спостереженні витягування дислокацій уздовж виділеного напрямку, було одержано за допомогою експериментів, що включають пластичну деформацію та подальший нагрів без навантаження. Для пояснення сукупности експериментальних результатів було розвинено нову концепцію, яка полягає в тому, що при дводолинному потенціяльному рельєфі дислокації виникає ефективна сила, що пропорційна ріжниці в глибині долин, яка викликає перетворення дислокації в неруйнівний бар’єр. В результаті два ефекти, — температурна аномалія границі плинности і автоблокування, — мають єдину природу — дводолинний потенціяльний рельєф дислокації. Обидва ці ефекти спостерігалися в інтерметалідах типу Ni$_{3}$Al і TiAl, а з чистих металів — у Mg.